22 січня українці відзначають День Соборності – символ єдності та неподільності нашої держави, приурочений до проголошення Акту Злуки між Українською Народною Республікою та Західноукраїнською Народною Республікою.

Ідея соборності має глибоке історичне коріння. Вона виростає зі споконвічної мрії народу про незалежну державу та формувалася протягом багатьох століть. Ще за часів Київської Русі літописи закликали князів до єдності, а в епоху козацтва образ скривдженої України та потреба захисту православної віри надихали війська Богдана Хмельницького. У народних піснях і думах Україна постає як єдине ціле – від Сяну до Дону.

Восени 1918 року ідея об’єднання набрала реальних обрисів. У жовтні у Львові була створена Українська Національна Рада на чолі з Євгеном Петрушевичем, яка проголосила державність для Галичини, Буковини та Закарпаття й заявила про прагнення з’єднатися з Великою Україною. 1 грудня 1918 року в Фастові було укладено попередній договір між Директорією УНР та УНРадою ЗУНР про майбутнє об’єднання.

3 січня 1919 року у Станіславі ухвалили рішення про злуку, а вже 22 січня в Києві, у першу річницю проголошення IV Універсалу Центральної Ради, відбулася урочиста церемонія. Директорія УНР оголосила Акт Злуки, яким підтвердила злиття Наддніпрянської та Західної України в єдину незалежну державу. Це стало здійсненням віковічних прагнень українців до свободи й єдності.

У читальній залі ХДАЕУ організовано тематичну книжкову виставку до Дня Соборності України.

Вона присвячена історії Акту Злуки 1919 року та значенню соборності для державності й культури України. Це не лише нагадування про історичні події, а й заклик до єдності та спільної відповідальності за майбутнє України.

Автор: Наукова бібліотека ХДАЕУ