27 жовтня 2026 року до Дня української писемності та мови студенти спеціальностей «Екологія» та «Технології захисту навколишнього середовища» разом із викладачами долучилися до написання Всеукраїнського радіодиктанту національної єдності.

Ця подія вже давно вийшла за межі звичайної перевірки грамотності. Сьогодні Радіодиктант – це не лише культурна й освітня традиція, а й особливий простір єднання, взаємної підтримки та усвідомлення власної національної ідентичності. Це можливість відчути, що незалежно від відстаней, обставин і професій нас об’єднує найцінніше – українське слово.

«Лист, який не закінчується» — символічна назва цьогорічного диктанту, автором якого є письменник і ветеран Артур Дронь, набуває особливого змісту в умовах війни. Адже кожне написане українською слово – це про нашу присутність, пам’ять, незламність і продовження життя. Це своєрідний лист до минулого й майбутнього, до тих, хто поруч, і тих, хто далеко, до всіх, хто береже Україну в серці. Для студентів і викладачів університету, який продовжує свою освітню та наукову діяльність в умовах воєнних викликів, участь у Радіодиктанті має особливе значення. Диктант – це наша опора, традиція, яка нагадує: боротьба має сенс, поки ми зберігаємо свою мову, культуру, освіту та віру в майбутнє.

Цього дня студенти й викладачі стали учасниками спільної справи. Різні за віком, досвідом, професійними інтересами та життєвими історіями, вони об’єдналися навколо українського слова. Адже любов до рідної мови не залежить від обраної спеціальності. Майбутні екологи та фахівці із захисту навколишнього середовища добре розуміють: збереження природної спадщини України нерозривно пов’язане зі збереженням її культурної та духовної самобутності. Особлива цінність Радіодиктанту полягає в тому, що тут ніхто не ставить оцінок, але кожен може стати переможцем. Перемагає той, хто знаходить час для рідної мови, хто прагне вдосконалювати свої знання, хто не боїться зробити помилку й готовий її виправити.

«Ми завжди готові вчитися. Дозволь собі помилятися, адже саме так починається шлях до нових знань і справжнього розвитку» – саме такий зміст має ця добра освітня традиція. Вона нагадує, що навчання триває протягом усього життя, а прагнення до самовдосконалення об’єднує студентів і викладачів у єдину академічну спільноту.

У час, коли українці щодня виборюють право на свободу, власну культуру та майбутнє, кожна така подія набуває особливої ваги. Ми пишемо диктант не заради безпомилкових рядків, а заради відчуття причетності до великої спільної історії. Ми пишемо, щоб підтримати одне одного, зберегти традицію та ще раз нагадати: українська мова живе там, де нею говорять, думають, навчають, творять і мріють.

Наш спільний лист не закінчується. Його продовжують студенти й викладачі, захисники й захисниці, науковці, освітяни та мільйони українців у різних куточках світу. Кожен додає до нього власні слова, власну історію, власну віру. І поки звучить українське слово, триває наша історія, зміцнюється наша єдність і живе надія. Бо слово – це про присутність. Мова – це про ідентичність. А єдність – це про майбутнє. Все буде Україна!

Кафедра екології та сталого розвитку імені професора Ю.В. Пилипенка

27.10.2026