У квітні відбулося чергова зустріч студентів і викладачів кафедри землеробства на засіданні наукового гуртка «Землероб». З інформацією про використання закритого ґрунту для вирощування персику виступив студент ІІІ курсу АФ спеціальності 201 Ігор ПАЛАНИЧКО. Доповідач акцентував увагу на умовах вирощування персику: теплиці напівзанурені у ґрунт, вкриті плівкою, без обігріву.

Далі автор розповів про кофейне дерево (рід Coffea, родина Rubiaceae), яке є тропічною вічнозеленою рослиною, що культивується переважно в екваторіальних та субекваторіальних регіонах. Розмноження здійснюється насінням або вегетативно (живцями), при цьому насіннєвий спосіб є найбільш поширеним у промисловому виробництві. Плодоношення зазвичай починається на 3–4 рік після висаджування. Агротехніка передбачає регулярне обрізування для формування крони, контроль бур’янів, внесення органічних і мінеральних добрив, а також захист від шкідників і хвороб. Важливим фактором є затінення, яке знижує стрес від інтенсивного сонячного випромінювання та сприяє стабільнішому росту. Збір урожаю здійснюється вручну або механізовано, залежно від регіону, після досягнення плодами (ягодами) повної стиглості. Подальша обробка включає сухий або вологий методи, що впливають на якісні характеристики кавового зерна.

Друга доповідь була присвячена елементам методики дослідної справи: загальна та облікова площа ділянки, повторення та інш. Цю інформацію нам представив студент ІІІ курсу АФ спеціальності 201 Дмитро ХАРІН.

Внесення азотних добрив у підживлення озимого ріпаку (Brassica napus L.) на дослідних ділянках є важливим елементом оптимізації його продуктивності та формування врожайності. Перше підживлення здійснюють ранньою весною після відновлення вегетації для стимуляції росту вегетативної маси. Друге — у фазі стеблування (бутонізації), що сприяє формуванню генеративних органів і підвищенню кількості стручків. За необхідності можливе третє підживлення у фазі початку цвітіння. Норми внесення азоту визначаються з урахуванням агрохімічних показників ґрунту, попередника, погодних умов та запланованого рівня врожайності, і зазвичай становлять 80–120 кг/га діючої речовини. На дослідних ділянках застосовують різні форми азотних добрив (карбамід, сульфат амонію, КАС, аміачна селітра,) з метою оцінки їх ефективності.

Отже, раціональне застосування азотних добрив у системі підживлення озимого ріпаку є визначальним чинником формування високої та стабільної врожайності культури. Внесення азоту з урахуванням фаз розвитку рослин, агрохімічних властивостей ґрунту та погодних умов забезпечує ефективне використання поживних речовин і оптимальний ріст рослин. Результати досліджень на дослідних ділянках підтверджують доцільність диференційованого підходу до норм і строків внесення добрив, що дозволяє підвищити продуктивність посівів і покращити якість насіння озимого ріпаку.

Автор: доц. кафедри землеробства Андрій ШЕПЕЛЬ